Виконала: Васьків Софія, група 7-8, професія «Кухар, кухар судновий, офіціант судновий»
Керівник: Федотова Лариса Олександрівна
понеділок, 29 листопада 2021 р.
вівторок, 23 листопада 2021 р.
четвер, 18 листопада 2021 р.
Каєзнавчі нариси
МЕНОНІТИ НА
ЗАПОРІЖЖІ: ВІД ВИТОКІВ ДО СЬОГОДЕННЯ
Вецкур
Ангеліна, учениця ІІ курсу Державного навчального закладу «Запорізький центр
професійно-технічної освіти водного транспорту, вихованка гуртка «Орієнтир»,
м.
Запоріжжя.
Керівник:
Хортицька Тетяна Іванівна, викладач історії України Державного навчального закладу «Запорізький
центр професійно-технічної освіти водного транспорту», керівник гуртка «Орієнтир».
Вступ. Нині ми живемо у крупному індустріальному центрі, пишаємося
його красою, здобутками, відомими людьми, а проте, впевнена, більшість моїх
ровесників, та, напевно, значною мірою і дорослих мешканців Запоріжжя не
знають, а навіть і гадки не мають про тих людей, що стояли у витоків заснування
нашого міста, які залишили помітний слід в історії Запорізького регіону. Це меноніти. Так називають одну з
релігійно-протестантських громад, яка у
17 столітті, рятуючись від гонінь і свавілля влади Пруссії, перебралась на
запрошення імператриці Катерини Другої на береги Дніпра. Зокрема, у межах сучасного міста Запоріжжя було
сформовано колонії Хортиця, Розенталь, Шенвізе, Ейнлаге.
За 150 років перебування на запорізьких землях
меноніти створили, по суті, європейську цивілізацію, зметену потрясіннями 20
століття.
Мета дослідження «Меноніти на Запоріжжі: від витоків
до сьогодення» - привернути увагу до цих
наших вже далеких предків, яких невблаганний час відніс на узбіччя історії. Але,
які час від часу, мов тіні зринають у нашому сьогодні, нагадуючи про себе чи то
унікальними будівлями, зовнішній вигляд яких разюче відрізняється від
навколишніх споруд, чи то нещодавно знайденими надгробками з постаменту
меморіалу, встановленого менонітами у 1890 році, чи то незвичним для нас явищем
ностальгічного туризму...
Роль менонітів для розвитку нашого регіону важко
переоцінити, бо ще задовго до зведення ДніпроГЕСу та будівництва промислового
майданчика Запоріжжя вони заснували поблизу Дніпровських порогів понад 100
металургійних, машинобудівних і сільськогосподарських підприємств. Зокрема,
нині відомий флагман українського
машинобудування - АвтоЗАЗ було засновано на базі збудованого «німцем» Абрахамом Коппом заводу сільгоспмашин. І зараз Ковальний цех є діючим
на заводі.
А славою житниці Європи, яка дісталася радянській
державі у спадок від Російської імперії, Запоріжжя в значній мірі зобов’язане
Герману Нібуру - нащадку
протестантів-менонітів (млини Нібура).
Серед прізвищ, які увійшли в історію міста – сімейні
династії Леппів, Коппів, Вальманів, Геппів, Діків, Нібурів, династія Генріха
Унгера.
Про разючі успіхи та величезні здобутки менонітів
говорять слова Максима Штатського, старшого наукового співробітника відділу
музейних комунікацій національного заповідника «Хортиця», який зазначав, шо «На рубежі 19-20
століть Хортиця за обсягом випущених сільськогосподарських машин поступалася
лише двом населеним пунктам Російської імперії - Москві та Варшаві!» [1].
Окрім внеску в розвиток промисловості, меценатської та просвітницької
діяльності, меноніти залишили в Запоріжжі й більш «матеріальний» слід.
Менонітські будівлі, навіть і занедбані сучасниками, досі мають естетичну та
архітектурну цінність.
До прикладу, відразу за промисловою зоною Шенвізе стоїть добре
нам відомий палац культури «АвтоЗАЗ», який був побудований у 1925 році і
спочатку носив назву «Металіст». Автором проекту цієї споруди був меноніт, уродженець колонії Хортиця,
архітектор Дітріх Тіссен.
А перлиною
менонітської архітектури в селищі Розенталь є Палац Катаріни Вальман, де наразі розмістився районний
відділ освіти. «Замок Вальмана» виконаний у стилі «югендстиль», будувався як
дитячий садок для дітей менонітів. Унікальність його в тому, що жодна зі сторін
будинку не повторює інші.
Варті уваги й інші споруди: збудована менонітами у 1913
р. учительська семінарія, «Школа для дівчаток», корпуси центральної районної
лікарні, банк Нібура та інші.
На жаль, ХХ століття виявилося жорстоким і згубним для
менонітів, призвівши практично до зникнення їх з Півдня України.
Висновки. Дивлячись на унікальні для нашого краю, але занедбані,
деякі в аварійному стані, вцілілі будівлі менонітів стає прикро і боляче за
пам'ять тих людей… Вважаю, що наш обов’язок не бути байдужими, не ставитися зневажливо до
здобутків минулого, не руйнувати зроблене нашими дбайливими предками.
І, як на мене, недостатньо
поставити табличку з вказівкою, що це пам’ятка. Треба піклуватися
і зберегти хоча б те, що залишилося. Щоб наші нащадки, озираючись з далекого
майбутнього на сьогодення, могли з гордістю говорити про своїх предків,
пишатись нами і наслідувати наш приклад у справі збереження пам’яті та
примноження історичних набутків.
……………………………………………………………………………………
Список використаних джерел та літератури
1.
Хортиця: прусські меноніти на Запоріжжі - Ukrinform.uahttps://www.ukrinform.ua › Укрінформ›.
2. ДАЗО, Фонд 30, опись 1, дело 122
3. ДАЗО, Фонд 30, опись 1, дело 213.
4. ДАЗО. Фонд 56,
опись 1, д. 207.
5. ДАЗО. Фонд 24, опись 1, д. 771.
6. ДАЗО. Фонд 24, опись 1, дело 473.
7. Новицький Я.П.С
берегов Днепра. Т.1. Изд-во «Тандем –У», 2007 – с.502.7. 6. Українські благодійники і меценати кінця ХІХ – початку
ХХ ст.. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://monax.ru/order/.
8. Фрізен Руді.
Менонітська архітектура. Від минулого до прийдешнього. – Мелітополь: ТОВ
«Видавничий будинок ММД», 2010.- 600 с.
середу, 17 листопада 2021 р.
пʼятницю, 5 листопада 2021 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)